У туристів озеро Світязь асоціюється не лише із цікавим та активним відпочинком, а й з можливістю поласувати таким смаколиком, як копчений вугор. Його м’ясо японці вважають неабияким делікатесом. Воно ніжне, смачне і достатньо поживне. Цінується за те, що в спекотну погоду здатне відновити сили. Власне, й вартість вугра чимала. В основному на Світязі він привозний, хоч продавці відповідають покупцям на їхнє запитання, що рибки в озері наловили їхні чоловіки. Місцеві жителі згадують часи, коли так і було. Вугрів ловили руками в меліоративних каналах за хвости. Їх водилось стільки, що аж все кишіло, пише lutsk.name.
Вугрів для промислового вирощування привезли із… Франції
У багатьох виникає питання: чому на Волині тільки в шацьких водоймах водиться вугор і як сюди потрапив? Є інформація, що він тут з’явився ще в 1937 році. Його можна зустріти не лище в Світязь, а й в озерах Пісочне, Люцимер, Чорне, Луки, Пулемецьке, Острів’яне та інших. Ця риба також водиться у річці Прип’ять. Як розповідається на сайті gazeta.ua, у 1970-х роках на Волині започаткували промислове розведення вугра. Тоді для зарибнення Шацьких озер малька привезли аж із Франції, розрахувавшись за нього валютою. Останню партію, яка була найбільшою – понад 7.5 мільйонів штук, запустили в озеро в 1983 році.
Личинка вугра склоподібна і зовсім маленька. Транспортували малька, літаками помістивши його в колби. Щоб він не загинув, під час перельоту дотримувалися спеціального температурного режиму. Риба вподобала світязькі води, прижилася в них. За кілька років, підрісши, «перебралася» в інші водойми. Місцеві жителі звикли до того, що їхніми городами час від часу кудись мандрувала. Вугор може повзти вологою травою і навіть пробиватися через мокрий пісок на відстань до п’ятдесяти кілометрів, щоб добратися до водойми!
У Шацьких озерах вугор ще не перевівся. І кажуть, хоч його не надто багато, та все ж є. Відпочивальники тішаться, що їм випадає нагода скуштувати гастрономічний делікатес, хоч і привозний. Вони слухають цікаві історії, які траплялися через диво-рибину із місцевими жителями, і дивуються, коли взнають, що вугор для розмноження добирається до Саргасового моря підземними водами.
Таємнича «біографія» вугра
Про незвичайну рибину, котра дуже схожа на змію, ще в V ст. до н. е розповідав Арістотель. Та ніхто не знав і гадки не мав, де розмножується вугор. Це стало відомо лише в 1922 році. Цю таємницю розкрило дослідження, яке провів Йоганн Сміт, професор із Данії. Він займався виловом вугра у водах Атлантичного океану на різних стадіях його розвитку. Підбивши підсумки своєї роботи, зробив беззаперечний висновок: розмножується рибина лише у Саргасовому морі – у водоймі, яка не має берегів. Як тільки-но трохи підросте, теплою атлантичною течією Гольфстрім добирається до Європи. А далі — річковими водами до тих місць, звідки її предки.
Ця рибина має й інші цікаві таємниці. Вона, до речі, здатна жити без води. Досить легко рухається по росяній траві, вологих дорогах і стежках. Може по суші подолати відстань до одного кілометра. Молоді особини полюбляють береги, вкриті рослинністю, а старші селяться в замулених місцях і закопуються в землю на понад вісімдесят сантиметрів, залишаючи голову зверху. Зазвичай на гачок рибалкам потрапляє в нічну пору доби. У довжину може сягати 80-100 сантиметрів і мати вагу до двох-трьох кілограм.