Коли на долю країни випадають найважчі випробування, справжні герої часто з’являються там, де їх найменше очікують. У маленькій майстерні Луцька народжуються пристрої, які рятують життя на передовій. Їхній автор — Василь Цапюк, інженер-винахідник, відомий серед військових під псевдо «Васильоборонпром». Його роботи — це не лабораторні експерименти, а реальні рішення для порятунку бійців. Від мобільних евакуаційних платформ до дистанційних роботів — все це створює людина, яка замість гучних слів обирає тишу праці й результат. У цій статті на сайті lutsk.name ми розповімо про шлях Василя Цапюка, його неймовірні розробки та про те, чому саме такі люди змінюють хід війни.
Шлях до винахідництва: як усе почалося
Ще кілька років тому Василь Цапюк був звичайним інженером-електроніком із Луцька. Він працював із технікою, лагодив електроніку, розробляв різні пристрої для мирного життя. Але війна все змінила. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Василь вирішив, що його знання не можуть залишатися просто навичками для цивільних потреб — вони мають стати зброєю для порятунку.
Його перші кроки на шляху допомоги фронту були простими: лагодив розбиті дрони, ремонтував рації, удосконалював військову техніку. Проте дуже швидко він зрозумів: фронту потрібно більше. Потрібні нові розробки — практичні, дешеві, максимально ефективні в бойових умовах.
Так народилася ідея створювати власні пристрої для військових. Василь почав працювати у своїй невеликій майстерні, експериментуючи з деталями, які міг знайти. Його винахідницький талант, практичний розум і нескінченна жага допомогти зробили свою справу. Результати виявилися настільки вражаючими, що в колі волонтерів за ним швидко закріпилося жартівливе, але поважне прізвисько — «Васильоборонпром».
«Я не вигадую щось космічне — я створюю те, що реально потрібно нашим хлопцям тут і зараз», — каже Василь Цапюк.
І справді: замість теоретичних розробок на папері — реальні пристрої, що працюють у полях, під обстрілами, і рятують життя.
«Віз-ЦУМАК»: коли винахід рятує життя
Одним із найяскравіших винаходів Василя Цапюка стала мобільна платформа для евакуації поранених з поля бою — пристрій із промовистою назвою «Віз-ЦУМАК». Ідея виникла після розмов із військовими. Бійці розповіли: іноді неможливо вивезти пораненого навіть легковиком чи броньованою технікою — дорога прострілюється, або вона занадто розбита. Саме тоді Василь замислився: а що, як створити малу, безшумну платформу, яка могла б самостійно підповзти до пораненого й вивезти його у безпечне місце?
Так з’явився ЦУМАК — Цілеспрямований Універсальний Модуль Автоматичної Карети. Це невелика гусенична платформа з електроприводом, якою можна керувати дистанційно. Але за цією простотою стоїть справжній порятунок: «Віз-ЦУМАК» може рухатися по пересіченій місцевості, обходити перешкоди й працювати там, де звичайні машини безсилі.
Василь зібрав перший прототип буквально з підручних матеріалів: старі електромотори, перероблені механізми від списаної техніки, базові елементи керування. Та головне — пристрій вийшов надійним, дешевим і неймовірно важливим для фронту.
Завдяки «ЦУМАКу» шансів вижити у поранених стало значно більше. Платформа непомітно рухається в зоні бою, не наражаючи на ризик життя тих, хто зазвичай мав би витягувати побратимів під кулями.
Нові винаходи для перемоги
«ЦУМАК» став лише початком. Василь Цапюк не зупинився на одній ідеї — навпаки, з кожним новим викликом фронту народжувалися нові рішення. І всі вони мали одну спільну рису: максимальна користь із мінімальних ресурсів.
Одним із таких проектів стала мобільна платформа для доставки боєприпасів та спорядження. Невеликий гусеничний робот, здатний на автономному управлінні доправляти вантажі до позицій, де кожен зайвий рух може коштувати життя. Цей пристрій особливо оцінили бійці на найгарячіших ділянках фронту.
Ще одна розробка Василя — модулі автоматизованого спостереження. Невеликі механізми з камерами та сенсорами можуть непомітно стояти поблизу ворожих позицій, передаючи важливі дані без ризику для людей. Пристрої надзвичайно прості у виробництві і непомітні в роботі.
Василь також працює над дистанційно керованими вогневими точками — механізмами, які дозволяють вести прицільний вогонь із захищеної відстані. Ідея полягає в тому, щоб замінити людину там, де найнебезпечніше, і мінімізувати втрати.
Що вражає найбільше — у всіх проектах Василя немає «золотого напилення». Він уникає надто дорогих технологій, натомість створює техніку, яку можна швидко і дешево виробити навіть у простих майстернях. У світі війни, де час і ресурси вирішують усе, така філософія має особливу цінність.
Цікаві факти про Василя Цапюка
Хоча сьогодні ім’я Василя Цапюка відоме багатьом військовим і волонтерам, сам він залишається надзвичайно скромною людиною. Він не прагне слави і майже ніколи не говорить про свої заслуги. Проте його історія сповнена фактів, які розкривають справжню силу його характеру.
- Василь — типовий самоучка. Хоча має технічну освіту, більшість своїх знань і умінь він здобув через постійні експерименти, проби й помилки. У своїй майстерні він міг годинами шукати рішення там, де інші давно б здалися.
- Для своїх розробок він використовує переважно підручні матеріали. Старі двигуни, демонтовані плати, частини від списаної техніки — усе це отримує друге життя у вигляді платформ, роботів та систем спостереження.
- Третя цікава риса Василя — його здатність працювати у тісному зв’язку з волонтерами та військовими. Кожен його винахід — це відповідь на реальний запит з фронту, а не просто теоретична фантазія.
- Ще один важливий момент — багатофункціональність розробок. Кожен пристрій Василя часто поєднує одразу кілька функцій, що особливо важливо в бойових умовах, де кожна одиниця техніки має бути максимально ефективною.
- Попри велику кількість звернень і запитів, Василь принципово працює без гонитви за грошима чи славою. Він створює не для нагород, а для того, щоб рятувати життя.
Ці факти роблять Василя Цапюка справжнім символом тієї України, яка бореться не лише зброєю, а й розумом, талантом і серцем.
Мрії та плани: що далі?
Попри те, що Василь Цапюк уже створив чимало корисних розробок для фронту, він не зупиняється ні на мить. Його майстерня щодня наповнена ідеями, кресленнями та новими експериментами. Адже війна — це виклик, що постійно змінюється, а отже, і рішення мають еволюціонувати.
У найближчих планах Василя — вдосконалення «Віз-ЦУМАКа», зокрема розробка моделей, які зможуть не тільки евакуювати поранених, а й автономно прокладати безпечні маршрути через мінні поля або прострілювані ділянки. Він також працює над удосконаленням дистанційних бойових модулів і міні-роботів-розвідників, які допоможуть бійцям ще краще бачити ворога, залишаючись у безпеці.
Особливу увагу Василь приділяє тому, щоб усі нові розробки були доступними у виробництві. Його мрія — щоб кожна бригада мала у своєму розпорядженні набір техніки, яка реально рятує життя, а не залишається елітною розкішшю для обраних. Він вірить, що навіть одна маленька платформа, один дистанційний робот або одна автоматична вогнева точка можуть змінити ситуацію на полі бою.
«Кожен день — це шанс зробити щось, що допоможе нашим хлопцям вижити і перемогти», — часто повторює Василь.
Його історія — це приклад того, як справжня відданість справі й любов до свого народу здатні народжувати великі зміни, навіть у найважчі часи.
