Природа часом буває безжальною. І ніякі наукові та високі технології не здатні протистояти стихіям, які можуть передусім завдати суттєвої шкоди аграріям, а також інфраструктурним об’єктам. Волинь теж має свою історію природних лих. Найчастіше її жителям допікають паводки. Але були й землетруси та різні пошесті. Чималих збитків завдав буревій, який «погосподарював» в області 20 травня 1960 року, пише lutsk.name. Про його наслідки та їх ліквідацію розповідається на сайті Хроніки Любарта.
Ніщо не віщувало біди
Це був звичайний робочий день. Відсвяткувавши травневі свята місто Луцьк жило звичним життям. Відкривався сезон навігації на річці Стир, інтенсивно готувалися до здачі в експлуатацію адміністративних будівель та кінотеатру «Хроніки». Робітники сумлінно трудилися на зведенні й інших важливих об’єктів.
У 1960 році Луцьк займав значно меншу площу. Але малу-помалу розбудовувався. Завжди було людно в центральному парку,закладеному за часів правління імператора Миколи ІІ. Він знаходився на половині території сучасного Театрального майдану. Його називали «городским садом».
У 1950-1960-х роках парк облюбували відпочивальники. У його центрі дивограєм кольорів милувала око квіткова клумба. Від неї в різні боки розходилися доріжки-алейки, обабіч яких можна було перепочити на довгих добротних садових лавках. У критому заскленому павільйоні з десятками засклених вітрин продавалися періодичні видання, тож багато хто й на свіжому повітрі сідав читати газети та журнали. А коли під вечір у парку починали звучати мелодії військового духового оркестру, то довкола центральної клумби розпочиналися танці. Відпочивали в ньому й люди, які прийшли на Божу службу до собору, що розташувався поруч.
Одним із найулюбленіших місць відпочинку в лучан була вулиця Сталіна. Як згадують старожили, на «стометрівці» (так ще її називають у народі) у вечірній час «дефілював» із одного кінця в інших чималий натовп людей. Тут обов’язково випадково зустрічали знайомих людей, тут призначали зустрічі і побачення, Тільки якась неординарна подія могла відмінити прогулянку на «стометрівці». Зруйнувала всі плани відпочивальників, утомлених після напруженого робочого дня, раптова негода.
Метеорологічна служба передбачала дощ і сильний вітер
Про прогноз погоди лучани найоперативніше могли дізнатися із радіо, бо ще в 1960-х роках у місті не було телебачення. Хоч і масово видавалися газети, та вони оперативністю не відзначалися. Тож газета «Радянська Волинь» у той день, 20 травня, що припало на п’ятницю, розповідала про звичне тодішнє життя. Правда, була й колонка погоди, яка до речі, подавалася не завжди. Зазвичай прогнозом, опублікованим у ній, користувалися лучани, які на вихідні збиралися на свої городи чи відпочинок.
У цей день метеорологічна служба передбачала в Луцьку та Волинській області хмарну погоду з проясненнями, короткочасний дощ та грозу, пориви сильного вітру, температуру повітря — +17—22 0С. На вихідні синоптики обіцяли теплу погоду з короткочасними дощами.
Здавалося, звичайнісінький прогноз, яким не налякати. Бо ж хіба раз бував сильний вітер?! Тож на таке попередження ніхто й не звернув ніякої уваги.
Буря розпочалася раптово
Усі установи та організації працювали у звичному режимі. А тим часом на Волинську область із Середземного моря рухалися величезні теплі маси повітря. Так, напередодні температура сягнула позначки аж +27 оС. Водночас із півночі йшло холодне повітря. Ці дві маси в обідню пору зустрілися, і з них утворився вихороподібний циклон. Хмари на небі поступово стали темніти, і вже стало зрозуміло, що збирається на дощ. Тільки ніхто не міг спрогнозувати, якої сили він буде. Хіба що звірина, яка, вочевидь, відчувши щось неладне, почала ховатися у найвіддаленіші закутки. Правда, дехто з лучан помітив зміни в поведінці своїх улюбленців. Птахи теж тривожились.
Вітер, який знявся о 6 годині 5 хвилині, миттєво перетворився в страшну бурю, яка лучан застала зненацька. Кожен житель міста, де б він не знаходився, опинився в небезпеці. Вітер швидко сильнішав, усе перевертав, зривав із дахів шифер, вивертав дерева з корінням, а дощ нагадував тропічну зливу. Здавалося, вода текла звідусіль. Невдовзі посипався і град, який знищив шибки у вікнах, дахи.
Буревій зносив усе на своєму шляху
Буревій, який лютував протягом півгодини, зносив усе на своєму шляху.
Серед зруйнованих об’єктів опинилися історичні та релігійні. Впав на землю високий шпиль лютеранської кірхи, а на Покровському храмі, що поруч, стихія знищила дах і дві бані.
Постраждав і кафедральних костел святих апостолів Петра і Павла. Із його дзвіниці зняло старенький дах із черепиці. Довго вона стояла без нього. Про це свідчать світлини, зроблені у 1969 році: дзвіниця ще без даху.
Злива стала стихати ближче до ночі. Задіяли і системи протиповітряної оборони для передачі термінових повідомлень, військових, які вулицями їздили з гучномовцями і закликали лучан зберігати спокій та бути обережними. Загалом чотирнадцять людей отримали травми і потрапили до лікарні.
Наслідки стихії ліквідовували комунальні служби, військові і жителі Луцька
Після стихій на її розчищення підняли всі служби, солдатів військових частин, які знаходилися в місті.
Спочатку ремонтували важливі інфраструктурні та соціальні об’єкти. Протягом шести годин змогли відновити роботу хлібозаводу, електростанції, електромережі. Уже на ранок можна було проїхати і дорогами. До ліквідації наслідків бурі долучилися і лучани. Протягом трьох днів від 15 до 20 тисяч жителів міста допомагали комунальникам справитися із наслідками природного лиха.
Буревій наробив лиха й в інших районах області – Іваничівському, Торчинському, Локачинському, Луцькому. Також сильно постраждала і Польща, про що свідчать повідомлення в газеті «Радянська Волинь».
Загалом довелося ремонтувати 1638 комунальних будинків, 2070 – приватних, 194 адмінбудівлі, 13 лікарень, 18 освітніх закладів, 50 об’єктів промисловості. Витрати на ці роботи становили 32 мільйони рублів. Луцьк отримав 40 вагонів скла, 54—цементу, 20 – руберойду, 26 – шиферу, 6 – покрівельного заліза, 2 цвяхів, 113 т деревини і 1000 т борошна.
Відновлювальні роботи тривали аж до кінця року. Про безпомічність перед силою природи довгий час нагадувала кірха без шпиля.
Фото із сайту Хроніки Любарта та konkurent.ua