Поліська Амазонія: історія та особливості річки Стохід

Стохід – одна з найбільших річок Волині. В межах Волинської височини поблизу села Семеринське, на Волинському Поліссі, бере початок. Течія йде переважно на північний схід. Біля південної околиці села Сваловичі Стохід впадає до Прип’яті. Річку через непрохідну місцевість часто називають “Поліською Амазонією”, пише lutsk.name.

Географія та розташування 

Стохід – не тільки найдовша річка Волині, але й найчистіша. Довжина – 188 км, площа басейну складає 3125 км².

У верхів’ях долина чітко окреслена. Заплава досить заболочена. Найбільша зафіксована глибина – 16,4 м. Це місце розташоване між містечком Любешів та селищем Зінова. Саме глибина, утворена джерелами, живить річку. 

Любешів – найбільший населений пункт біля річки. Також над нею розташовані найбільші селища та містечка, які були районними центрами. 

У локації протяжністю 50 км річка поглиблена і випрямлена. Потужність течії залежить від сніжної зими; зависає в грудні, виходить з ладу в березні. Притоки: Осика, Черях, Гривка, Червиш (справа); Стобігівка, Ясинівка, Локниця (ліві).

Річка протікає територією національного природного парку “Прип’ять-Стохід”. Він створений у 1995 році. Завдяки своїй гідрографії Стохід вважають не лише унікальним водним об’єктом на території України, але й загалом у Європі. 

Її назва пов’язана з особливою географічною ознакою. Річка у певних ділянках на десятки кілометрів розпадається на “сто ходів” – безліч маленьких заплутаних русел, рукавів загальною шириною від 1 до 2 км. Між протоками – острівці лісу та височенні очерети.

Іхтіофауна 

Річка дуже багата рибою. Особливо велика кількість мешканців фіксувалася у 90-ті роки ХХ століття. Згодом браконьєри масово почали порушувати норми вилову.  

Загалом налічується понад 30 видів риб. Найпоширенішими є щука, окунь, верховодка, плітка, краснопірка, лящ, верховка, в’юн, сріблястий карась, плоскирка та пічкур звичайний.

Є й тут і рідкісні види. Зокрема, мешкають гірчак європейський, рибець, бистрянка, гольян озерний, головень європейський, червонокнижна мінога та ялець звичайний.

Історія 

У Першій світовій війні Стохід на східному фронті відігравав ключове значення. Над річкою з червня 1916 по серпень 1917 року проходила лінія зіткнення. На берегах укріплення робити з західного боку австрійські та німецькі війська, а зі східного – російські.

На певних рубежах на лівому березі австрійські війська створили траншеї та бетонні рови, обслуговуванні мережею вузькоколійних залізниць для транспортування боєприпасів. На правому березі стояли російські війська, оборонні споруди яких були дерев’яними, тому від них нічого не збереглося.

У роки Першої світової війни лінія фронту на Волині неодноразово змінювалася. Понад рік фронт дотримувався її, але, як наслідок, була знищена велика кількість прилеглих населених пунктів. Усі навколишні села навколо Стохіда повністю зруйнували обстрілами. 

Заболочені долини та береги річки Стохід стали могилою сотень тисяч солдатів і офіцерів російської імператорської гвардії, австро-угорських і німецьких військ. Так званий “Брусиловський прорив” історики назвали “Стохідною м’ясорубкою”. Усні свідчення місцевих жителів свідчать, що наприкінці 1920-х років чоловіки приїхали з Німеччини перепоховати своїх земляків на кладовищі в селі Поляна, що за два кілометри від Ловиша.

Любешів 

Любешів, розташований у мальовничій місцевості, є найбільшим містом на річці. Варто відвідати населений пункт і побачити, що залишилося від його розквіту. Тут розташований колишній колегіум піарів. Збереглася будівля монастиря з меморіальною дошкою. На березі річки розташований колишній палацовий парк поруч із резиденцією Дольських, Вишневецьких, а потім Чарнецьких. Від будівель залишилася лише величезна палацова брама, прикрашена хвилястим фронтоном, нині в дуже поганому стані. Навпроти палацу видніється колишній костел капуцинів, відремонтований і діючий. Функціонує й Покапучинський монастир. 

На виїзді з міста в бік Маневич – польський цвинтар, залишки перекинутих надгробків густо поросла буйною зеленню, навколо старі дерева. У провулку від головної міської площі, в маленькому зеленому будиночку, діє дирекція та офіс Національного парку “Прип’ять-Стохід”.

За містом долина річки значно розширюється і русло ділиться на два рукави, які з’єднуються між собою лише перед впадінням у Прип’ять. Ця дуже чарівна ділянка вкрита вільховим вологим лісом. Варто згадати, що до війни існувала регулярна пасажирська лінія Любешів – Пінськ.  Полісся розділяє кордон між Україною та Білоруссю, невеликі кораблі та катери більше не ходять, села, в яких живе літнє населення, повільно обезлюднюють.

Особливості

Як й кожна поліська річка, ця має різні обличчя в залежності від пори року. Це варто враховувати при плануванні поїздки. Ранньою весною рівень води найвищий, і затони затоплюють значні території. Лабіринт рукавів і стариць розростається, а основного русла не існує. Влітку рівень води падає (хоча не завжди бувають липневі повені). Вода і водні рослини вторгаються всюди, берегові ліси закривають русло. Заблукати в сотнях гілок неважко. Здається, впавши в найширший рукав, можна знайти правильний напрямок, але часто через кількасот метрів виявляється, що вода розчинилася в лісі. Компас і точна мапа не допоможуть. У разі сплаву на каяках варто уважно шукати правильну течію або покладатися на провідника.

Як і в Прип’яті, на берегах Стохода живе незліченна кількість птахів. У будь-який момент можна почути щебет і звуки багатьох видів, що живуть на цій території. Велика кількість клапанів, барабанів, горщиків свідчить про те, що риби багато. Часто на всю ширину річки будують ворота з палиць і кілків, переплетених лозою. У потрібному місці розташований перешийок і в ньому хитра пастка для риби, що шукає течії. Рибалка, що пливе на своєму човні, все ще є типовим видовищем.

У селах, як і колись, переважає дерев’яна забудова. Люди обробляють невеликі ділянки, земля піщана, тому врожаї невисокі. На березі у великій кількості водяться корови, коні, гуси, качки та інші сільськогосподарські тварини. Іноді їх охороняє вівчарка з собакою. Діти, як і всюди, дивляться на каное.

Критичний стан 

На початку XXI століття почалися розмови щодо стану річки. Русло і заплава поступово почали заростати. Наслідок – їхня пропускна здатність зменшилася. У 2011 році Тарас Корнійчук, тодішній заступник начальника управління водного господарства у Волинській області, наголосив на необхідності кардинальних змін.

Протягом тривалих років вода не сходить із заплави, тому локація й затоплена. Режим водойми регулярно демонструє негативну динаміку. Це провокує підтоплення угідь та територій поблизу сіл.

У колишньому Любешівському районі фіксували найвищий рівень води. Тут підтоплення спостерігалося протягом 10 років.

Раніше з прохідністю річки було простіше, адже ходили катери, які чистили та доглядали водойму. Робили це для сплаву лісу.

Поступово технології змінювалися, потреба забезпечувати прохідність річки зникла. Раніше у заплавах косили сіно і таким чином доглядали їх.

Проєктів очищення річки немає жодних. Фахівці наголошували, що Стохід варто чистити земснарядом, екскаваторами на понтонах, але чистити не з берега, а в самій водоймі. Вартість таких робіт невідома, а в “Національному природному парку “Прип’ять – Стохід” давали таку відповідь журналістам: “відбувається природній процес”.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.