Село Грива, розташоване в Камінь-Каширському районі Волинської області, колись було маленьким, але затишним куточком Полісся, де мешканці жили в гармонії з лісами, озерами та болотами. Та протягом ХХ століття воно зазнало страшних змін, пов’язаних з примусовим переселенням, руйнуванням, політичними репресіями та війнами. Сьогодні Грива не існує як населений пункт, проте пам’ять про нього живе в серцях тих, чиї родини тут мешкали, а також у місцевих джерелах та спогадах.
Ця стаття на lutsk.name розповість про історію села, важкі обставини, з якими стикнулися його жителі, та як політичні події середини минулого століття змінили долю Гриви назавжди.
Розквіт села Грива та його мешканці
Село Грива було типовим поліським поселенням, в якому люди займалися землеробством, тваринництвом і лісництвом. Воно приваблювало своїм природним середовищем, що давало мешканцям можливість заробляти на життя.
«Селяни любили свій край, де кожен клаптик землі був їм рідним», – згадують історики з Камінь-Каширського району.
Жителі Гриви були працьовитими та згуртованими, тісно пов’язаними родинними та сусідськими зв’язками. Вони дотримувалися традицій, берегли звичаї та передавали їх від покоління до покоління. Це було місце, де люди знали один одного, де кожна родина була частиною великої громади.
Примусове переселення та знищення села
Проте доля Гриви різко змінилася в середині ХХ століття. Після Другої світової війни радянська влада розпочала політику переселення, спрямовану на знищення українського національного руху, що існував на Волині та інших західних землях. Село Грива не стало винятком. У 1951 році було прийняте рішення про виселення його мешканців та повне руйнування їхніх будинків.
Радянська влада змусила людей залишити свої домівки, наказавши їм покинути рідну землю, яку їхні предки обробляли століттями. Багато жителів були перевезені в інші області, зокрема в Дніпропетровську. Ті, хто намагався протистояти, зіштовхнулися з репресіями, а місцевість була спеціально зруйнована, щоб запобігти поверненню людей.
У той час радянські війська та каральні органи систематично знищували будинки, хати й інші будівлі. Місцевих мешканців позбавили не лише майна, а й можливості зберегти спогади про свій рідний край. Очевидці події із сумом згадують той період, коли на місці домівок жителів Гриви залишилися тільки сліди від фундаментів та кілька дерев, які нагадували про те, що там колись було село.
Пам’ять про Гриву та сучасне сприйняття історії
Хоча село Гриву було повністю знищено, пам’ять про нього продовжує жити. Ті, хто пережив переселення, зберегли у своїх серцях спогади про рідну землю. Онуки та правнуки переселених жителів пам’ятають розповіді про життя в Гриві, її природу, побут та складні часи.
Місцеві активісти та історики зберігають інформацію про трагедію цього села. Публікації в місцевих ЗМІ та ініціативи зі збору спогадів намагаються відновити частину історії села, що мало не зникла без сліду. «Пам’ять скликає», – написано в одній із статей на Волині. Місцеві жителі Камінь-Каширського району все ще відчувають зв’язок з цією землею, вважаючи її частиною своєї історії та культури.
Символ стійкості та збереження спадщини
Село Грива стало прикладом того, як радянська влада через політичні переслідування та репресії знищувала не тільки матеріальні об’єкти, а й пам’ять та культуру місцевих громад. Історія Гриви – це нагадування про силу людської стійкості та прагнення зберегти свою спадщину, попри всі обставини. Хоча села більше не існує, його дух залишається живим, і ця пам’ять передається з покоління в покоління, щоб не допустити повторення подібних трагедій.
