Санаторій у Журавичах — це біль Волинської землі. Його територія наповнена мінеральними джерелами та лікувальними торфогрязями, але багато років занепадає. Ще до Другої Світової війни у санаторій приїздили хворі з усієї Європи лікувати опорно-руховий апарат. Якби власники змогли вчасно залучити інвесторів, це б допомогло багатьом людям поправити здоров’я, особливо нашим воїнам, які захищають країну від російської агресії.
Що сталося з відомим санаторієм, чому не знайшлося інвестора та як занедбали здравницю, читайте на lutsk.name.
Історія створення санаторію у Журавичах
Лікувальні можливості у Журавичах відкрив місцевий пан, який там мешкав. Йому розповіли жовніри, що у коней, які пасуться на торфовищі, припиняють боліти ноги й вони починають краще бігати. Згодом, Варшавська геологорозвідувальна експедиція провела дослідження й встановила, що лікувальні мінеральні води у Журавичах збагачені радоном.
Біля знахідки пан збудував лікувальний заклад. Пізніше Михайло Кириленко, колишній офіцер царської армії, викупив частину земель. У 1928 році він відкрив санаторій зі скляним куполом. У ньому було кілька пансіонатів, які містили близько сорока кімнат та були облаштовані всім необхідним, щоб приймати гостей не тільки з України, але й з-за кордону.
У санаторії лікували різні хвороби зору, серцево-судинну, дихальну, травну системи, а також опорно-руховий апарат. Зазвичай у радоновій воді купаються чи приймають ванни. При контакті зі шкірою вона утворює біоактивний наліт радоном, а також його продуктами напіврозпаду, а це джерело альфа-випромінювання. Через шкіру в організм людини потрапляє до 0,5% радону, а 2% — осідає на епідермісі. Альфа-випромінювання викликає окислювальні процеси у клітинах та іонізацію, у результаті чого відбувається трансформація клітинного синтезу в організмі. Його незначна доза дозволяє:
- зняти запалення та прискорити регенерацію клітин;
- підвищити імунітет та стійкість до респіраторних інфекцій;
- нормалізувати роботу нервової системи, нирок, обміну речовин, серцево-судинної системи, репродуктивної функції.
Санаторій був настільки популярним, що поблизу нього планували відкрити аеродром, куди б прилітали літаки з Варшави. Тільки почалася Друга Світова війна і німецькі солдати зруйнували здравницю.
Відбудова санаторію “Журавка”
У 1959 році Дмитро Антонович Телішевський, заслужений лісівник України, на той час начальник обласного управління лісового господарства, загорівся ідеєю збудувати у Журавичах санаторій для лісівників. Він виміняв у місцевого колгоспу шматок землі під будівництво та створив лісництво, біля якого заклав грязелікувальний корпус.
У 1987 році відбулося офіційне відкриття санаторію “Журавка”. За статистикою, до 1995 року його відвідало понад дві тисячі працівників лісового господарства й об’єднання “Волиньдерев”, яке також брало участь у будівництві здравниці. Вільні путівки пропонували всім охочим. Вони були доступними за ціною та мали попит серед людей.
У 90-х роках XX століття в Україні відбулася економічна криза. Лісівники не змогли самотужки утримувати санаторій та запропонували створити акціонерне товариство, щоб залучити інвестиції зі сторони. Тут виникла інша проблема. З одного боку, хотілося врятувати санаторій коштом інвесторів, а з іншого — іноземний господар навряд чи залишить путівки за доступною ціною для українських громадян. Розглядалася можливість залучити до відбудови санаторію фінансово-спроможні волинські підприємства на умовах пайової участі. Тоді люди, які працюють на цих підприємствах, мали б змогу у ньому оздоровитися.
Оскільки українські підприємці та олігархи не виявили зацікавленість оздоровчим центром, розглядалося питання залучення інвестицій польської фірми. Вона готова була сприяти реконструкції санаторію, тільки за умови відокремлення його від господарської діяльності ДП “Колківський лісгосп”, якому він належить. Велась робота зі створення окремої юридичної особи — підприємства “Санаторій Журавичі”. Тільки залучити інвесторів не те, що не вдалося, скоріше, не хотілося.
Чому не вдалося залучити інвесторів
Державне агентство лісових ресурсів України — фактичний власник санаторію. Він не хотів передавати об’єкт області, при цьому сам нічого не робив для його реконструкції, хоча інвесторів було чимало. Виникла ситуація, коли є власник, але немає господаря.
Попри те, що власник намагався зберегти здравницю, навіть законсервував її, тільки не вкладав кошти у розбудову та не використовував об’єкт. Без експлуатації санаторій почав руйнуватися. Власник сподівався, що реконструкцію проведе область, а майно залишиться на ньому. Тільки такий варіант у рамках закону неможливий.
У 2008 році вийшла постанова Кабінету Міністрів України, яка забороняє відчужувати будь-які землі лісового фонду, в управління Держлісагентства, якому підпорядкований санаторій у Журавичах. Тільки власник може розпоряджатися своїм майном. Будь-які кошти державного чи обласного бюджету не можуть бути використані для санаторію, а тільки ті, які надходять з Держлісагентства або з екологічного фонду.
Розглядалася можливість передачі санаторію у комунальну власність територіальній громаді, але вона теж не мала успіху. Згідно з законодавством лікувальні корпуси не можна передавати територіальній громаді й змінювати їх цільового призначення.
Санаторій розрахований всього на 50 місць. Отже, він не відразу окупиться, якщо інвестувати у нього великі гроші, а у випадку високої ціни путівок — охочих буде небагато. Тому розглядали можливість передати його сусідньому санаторію “Пролісок”, що у селі Грем’яче. Медперсонал міг би працювати на дві здравниці, що допомогло б зекономити на фахівцях. Тільки з цього також нічого не вийшло.
Санаторієм неодноразово цікавилися інвестори, проте щоразу у Держлісагентстві знаходилися відмовки. Це призвело до занепаду здравниці.
Занепад санаторію
З 1998 року санаторій не функціонує. На території розміщений лікувальний та спальний корпуси, їдальня, адмінбудинок, електростанція та складські приміщення. Є свердловина з водою та родовище торф’яних грязей. У будівлях протікає дах, руйнуються стіни, а дістатися корпусів не просто. Все давно заросло будяком та дикою ліщиною. У деяких вікнах вибиті шибки, а двері забиті дошками.
На околицях забутого санаторію місцеві жителі змайстрували кран, щоб всі охочі могли набрати лікувальної води. З іржавої труби постійно тече тоненька цівка води. За спостереженнями сторожа, який охороняє будівлю санаторію, влітку до калюжі з цілющою водою злітаються бджоли. Ніби вся живність тягнеться сюди, але люди лікуватися не можуть.
Чи є шанс на відновлення санаторію
У 2023 році комплекс споруд колишнього санаторію “Журавка” продали з молотка за 8 мільйонів гривень. Фактично за ціною вживаного автомобіля Opel. Серед 11 учасників аукціону, найбільшу вартість за лот запропонувало Товариство з обмеженою відповідальністю “Карлеоне”, яке зареєстроване у місті Вінниці. Компанія займається торгівлею автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
Прихід нового господаря дає надію на відбудову санаторію, де згодом зможуть лікуватися військові та прості люди. Залишається тільки сподіватися на краще та спостерігати за змінами на території здравиці.