Коти у Луцьку під охороною законодавства, як і усі тварини в Україні. Вони включені до екологічної системи міста. За дивовижними розповідями далеко не потрібно йти, варто тільки визирнути з вікна, вийти з під’їзду а бо ж зайти на сторінку у соцмережі. В історіях про нещасних котиків найчастіше винні самі люди. Трапляються й тварини, які самостійно долають перешкоди та виживають без допомоги, долаючи вражаючі труднощі, пише lutsk.name.
У переважній більшості європейських держав безпритульні коти – незмінний атрибут міського життя. Чотирилапих визнають важливою частиною екосистеми міста, адже вони впливають на функціонування населеного пункту. Це оптимальне рішення щодо проблеми захисту котів від жорстокого поводження та впливу на складні умови виживання у міському середовищі.
“Біляшик”
Восени 2021 року у мережі з’явилося оголошення про те, що у ввечері, 2 листопада, поблизу будинку 24 на проспекті Соборності зник кіт на прізвисько “Біляшик”. Він випав з третього поверху. Господарі оселі недогледіли за тваринкою, не зачинивши двері до балкону, де було відкрите вікно. Допитливий “Біляшик” й виліз на підвіконня, не втримався та впав.
Здавалося у цьому не було нічого особливого, адже власники часто шукають своїх тварин. Цього разу все було інакше, оскільки за кота (порода – турецька ангора) пропонували винагороду в еквіваленті 500 доларів.
Дороговартісна згуба зацікавила лучан. Новини швидко розійшлася містом. Власники з різних куточків Луцька отримували повідомлення про те, що бачили дуже схожого кота білого кольору. Інформація не підтвердилася, адже усі тваринки перебували у локаціях доволі віддалених від місця згуби.
Все ж родині вдалося знайти котика самостійно. Виявилося, що “Біляшик” впав з вікна балкону та пролежав кілька годин в надії, що його заберуть. Згодом він забіг у підвал тієї ж будівлі, оскільки приміщення розташоване найближче до місця падіння. Безпритульні коти нагнали домашнього котика. Власники неодноразово оглядали підвали, але не бачили свого улюбленця.
Ввечері, 3 листопада, “Біляшика” знайшли. Він ховався за теплотрубами. Поруч сидів кіт чорного кольору, який намагався його відігнати.
Власники завдяки наполегливим пошукам та любові до тваринки змогли самостійно знайти свого улюбленця. Деякі лучани були дуже розчаровані, що їм не вдалося знайти саме цього кота, адже винагорода пропонувалася чимала.
Історія “Біляшика” все ж повинна надихнути тих, хто загубив свого котика та прагне знайти свого улюбленця. Зазвичай домашні тварини у перші дні не тікають далеко та одразу шукають прихисток у найближчому укритті. Це значно звужує локацію пошуків та допомагає оперативно знайти згубу.
“Мурчик”
Знаменитий кіт “Мурчик” отримав ще одне прізвисько – “паломник”. Він пройшов 300 кілометрів з Луцька до монастиря на Львівщині. Подорож тривала понад місяць. Тваринка дійшла до села Лаврів, що на Старосамбірщині, худа та покусана, але успішно дісталася рідного місця.
До монастиря котика у 2016 році привіз невідомий чоловік з Івано-Франківська. Три роки він жив на території сакральної установи. Його возили до ветеринара. Фахівці говорили, що кіт з інтелектом. У монастирі він прожив три роки до зникнення.
Отець Теодор Лев, власник “Мурчика”, у лютому 2019 року переїхав із Лаврова до Луцька. Він котика взяв з собою, але на новому місці тварина не прижилася.
“Мурчик” у місті мало гуляв, майже не виходив на вулицю. За тиждень він й зовсім зник. Священнослужитель дуже переймався, де може бути його улюбленець. Весь березень та початок квітня його не було. У монастирі пригадають, що диво відбулося у квітневу неділю. Тоді й з’явився “Мурчик” в улюбленому монастирі.
Кіт повернувся до Лаврова. Це було справжнє свято для усіх священнослужителів. Вони вірили, що це Господь допоміг тварині повернутися. Різне могло трапитись за цей час, але “Мурчик” здолав усі перешкоди.
Кіт повернувся на Старосамбірщину дуже худий і зморений. Його спочатку навіть закрили, боялися, чи не заражений сказом. Згодом тваринку привели до ладу. Котик щасливий, що повернувся до рідного краю.
“Бакс”
Історія кота “Бакса” вразила усіх лучан, адже власниця віднайшла його за 5 років після згуби. Дівчина на ім’я Юлія знайшла його у притулку для тварин.
Невідомі принесли до установи “кота-пенсіонера”. Вони заявили, що тварина у їхній ритм “не вписується”, оскільки переїжджають. Саме такі безвідповідальні власники без зайвих докорів сумління приносять “усипити” маленьких пухнастиків, нарікаючи, що ті самі не “здихають”. Випадки, коли взимку залишають маленьку самотню тваринку на полі за межами міста, майже позбавляючи її шансу бути врятованою, викликають обурення та жах.
Коту було приблизно 10 років. Попередні власники сказали, що тварина агресивна, тож у притулку її змушені були тримати в клітці. Він погано їв і був дуже пригніченим.
Волонтерка Галина Бардабуш опублікувала допис у соцмережі про покинутого кота з надією, що хтось забере його собі. Юлія публікацію побачила.
Вона розповіла, що того ж дня 5 років тому вітчим віддав комусь її “Бакса”. Дівчина дуже сумувала за ним та тривалий час шукала. Проте це зробити не вдавалося.
Юлія відреагувала на допис Галини та поїхала до притулку, виявилося, що знайшовся саме її кіт. “Бакс” свою власницю теж упізнав – ластився до неї і мурчав на руках. Тепер він вдома. Юлія каже, кіт вже добре їсть та звикає до нової-старої домівки.
Кіт-альпініст
Одного червневого дня лучанка Антоніна побачила на дереві кота. Він майже тиждень сидів на смереці та не міг звідти злізти.
Дівчина звернулася до працівників “Волиньобленерго” аби фахівці допомогли з порятунком тваринки. Котик весь час перебував у надважких умовах, адже на вулиці була тридцятиградусна спека.
Мешканці згодом викликали рятувальників. Проте їхня намагання збити водяним струменем кота, не дали ефекту. Він піднявся на дерево ще вище. Професійний альпініст також не зміг зарадити. Киця забралася на краєчок гілки, звідки її було годі дістати.
Працівники “Волиньобленерго” все ж успішно впоралися з завданням. За допомогою автовишки з першої спроби зняли кота із дерева. Наляканого і знеможеного віддали його активістці Антоніні.
“Шпек”
У липні 2018 року працівниці агентства Mirrolab в обідню перерву пішли на прогулянку. В районі “Сіті-парку” почули пронизливий мявкіт у кущах. Озирнувшись, побачили сірого котика з білими плямами. Він був малий, худий, хворий. Так, тваринка опинилася у креативному агентстві.
Котика накормили та привели до ладу. Працівники спочатку думали знайти господаря котику, але згодом вирішили поселити його в офісі.
Щоранку він біжить зустрічати Святославу та Аннету, які зазвичай першими приїздять на офіс. Звик виглядати їх у вікно, потім стрімко летіти назустріч.
На Різдвяні свята аби котику не було сумно, його забирають до себе. Офісна атмосфера не викликає стрес у нього. “Шпек” абсолютно вписався у креативний інтер’єр. Він може ходити по столах, переступати через ноутбуки, ховатися за вазонами чи просто мирно спати на пледі на полиці. Кажуть, кіт хоча й корпоративний, але відповідальність за нього – на керівниках організації.
Щовечора котик просто вимагає у співробітників офісу, щоби його погладили. Корпоративного кота називали усім офісом, влаштувавши опитування. Згодом й обрали найкраще ім’я, назвали “Шпеком”.