26 квітня 1986 року сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, у результаті чого, був зруйнований реактор. Утворилася радіоактивна хмара, яка розповсюдилася не тільки на території України, але й за її межами. Рятувальники робили все можливе, щоб подолати наслідки вибуху, проте радіоактивні речовини вітром розлетілися й потрапили в озера, ґрунти та ліси. Місця, у яких виявили найбільшу кількість радіації, оголосили “зоною відчуження”.
На Волині 166 населених пунктів належать до зони гарантованого добровільного відселення. Вони мають підвищений вміст цезію, який екологи знаходять у грибах та коров’ячому молоці. Попри те, що Чорнобильська аварія сталася не один десяток років тому, наслідки від неї відчуваються й досі. Детальніше про це на lutsk.name.
Про роботу екологів
Після вибуху реактора на Волині найбільше радіоактивне забруднення виявили на територіях Камінь-Каширської, Любешівської, Маневицької, Прилісненської, Сошичненської та Колківської громад. В області працювали дев’ять радіоекологів, які пройшли навчання у держагентстві України з управління зони відчуження. Вони збирали різні зразки сільськогосподарської та лісогосподарської продукції для виявлення небезпечних ізотопів.
У межах програми “Радіоактивний захист населення” держава фінансувала роботу радіоекологів на забруднених територіях. Велися роботи для зменшення вмісту радіонуклідів у ґрунтах, проводилося їх залуження та вапнування. Це давало позитивні результати для безпеки життєдіяльності людей. Тільки з 2008 року такі роботи не фінансуються державою, тому ніяких заходів для поліпшення екології у цих районах не проводиться. Також не існує загальнодержавної програми для зниження забруднення від радіонуклідів.
Позиція влади, щодо “зон відчуження” Волині
У 2023 році Кабінет Міністрів України запропонував зменшити кількість населених пунктів на Волині, які входять до зони радіаційного забруднення. На підставі нових дозиметричних замірів планувалося залишити тільки три села Камінь-Каширського району: Галузія, Велика Яблунька та Серхів, з невеликою кількістю населення.
Перелік населених пунктів, які належать до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року. Згідно з нею, забрудненими вважаються на Волині 166 населених пунктів:
- Камінь-Каширський район — 64;
- колишній Маневицький район — 55;
- колишній Любешівський район — 47.
Перегляд територій радіаційного забруднення дозволить громадам вести господарську діяльність. З одного боку, ніби добра справа, але з іншого — така пропозиція дала неочікувану реакцію громад.
Реакція громад на зняття статусу “зони відчуження”
Через пропозицію Кабміну у громадах були скликані позачергові сесії. На них висловлювалися різні думки, щодо територій, які належать до зони гарантованого добровільного відселення. Небезпека прийняття постанови полягає у тому, що населення, яке мешкає на цих територіях, втратить низку пільг. Це безплатне харчування, оздоровлення та лікування дітей.
Проєкт постанови був викладений на сайті Державного агентства України з управління зоною відчуження. Після того, як громадськість висловила своє невдоволення, сторінку видалили та жодного рішення, щодо забруднених територій — не прийняли. Зважаючи на те, що проєкт готовий до підпису, його можуть розглянути ще раз.
А як же люди?
У людей, які проживають на забруднених територіях внаслідок Чорнобильської аварії, значно погіршився стан здоров’я. Про це свідчить зростання показників захворюваності серцево-судинної системи, органів дихання, опорно-рухового апарату та шлунково-кишкового тракту. Збільшилися випадки онкологічних захворювань. За результатами медичних оглядів, у цих районах тільки четверта частина дітей є здоровою. Якщо забрати пільги на безплатне харчування та лікування, то є вірогідність збільшення захворюваності.
Однією з причин перегляду зміни статусу населених пунктів є дефіцит бюджету на здійснення виплат, що встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. А також великий борг доплат, що передбачені пенсіонерам, які не працюють та дітям, які проживають у зонах радіоактивного забруднення за рішенням суду.
На скільки б ситуація не була б в країні важкою, це не привід відбирати останнє у людей, які й так ризикують своїм життям, мешкаючи на забруднених територіях.